русич

1. Поетичне або високе позначення представника давньоруської народності, мешканця Русі-України (Київської Русі) у період IX–XIII століть.

2. У літературній мові — патріотичне або романтизоване звернення до предків українського народу, символ давньої спадщини та мужності.

3. (У вузькому історичному контексті) Предник, нащадок або уособлення руського (давньоукраїнського) роду, війська.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |