Значення
- (Історія) –
Поетичне або високе позначення представника давньоруської народності, мешканця Русі-України (Київської Русі) у період IX–XIII століть.
- (Література) –
У літературній мові — патріотичне або романтизоване звернення до предків українського народу, символ давньої спадщини та мужності.
- (Історія) –
(У вузькому історичному контексті) Предник, нащадок або уособлення руського (давньоукраїнського) роду, війська.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. русич, р. русича, д. русичеві, з. русича, о. русичем, м. русичеві, к. русичу