Значення
- (Міфологія) –
У слов’янській міфології — водяна істота, дух у жіночому образі, що живе у водоймах (річках, озерах, ставах), часто зображається з довгим розпущеним волоссям; за народними уявленнями, це душа дівчини, що померла перед весіллям або втоплениця, яка може зачаровувати та затягувати людей у воду.
- (Література) –
У фольклорі та художній літературі — фантастична істота, жінка з риб’ячим хвостом замість ніг, що живе в морі (морська діва).
- (Література) –
Переносно — про вродливу, привабливу жінку або дівчину, часто з довгим світлим волоссям.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. русалка, р. русалки, д. русалці, з. русалку, о. русалкою, м. русалці, к. русалко
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘русалка’ походить від давньоруського ‘русалії’ — весняного язичницького свята поминання померлих. Це свято, своєю чергою, було запозичене з латинської ‘Rosalia’ (свято троянд, поминання померлих), можливо, через посередництво південнослов’янських мов. У східнослов’янських мовах від ‘русалії’ утворилося слово ‘русалка’ для позначення міфічної істоти — втілення душі померлої дівчини. У західнослов’янські мови це слово прийшло як книжне запозичення зі східнослов’янських.