Значення
- (Побут) –
Високий дерев’яний ящик з кришкою, що використовувався для зберігання речей, часто як скриня для одягу або постільної білизни; скриня-лавка.
- (Архітектура) –
Застаріла назва для невеликої комори або комірчини, часто вбудованої в стіну.
- (Техніка) –
У морській справі — закрита дерев’яна конструкція на верхній палубі судна (часто біля щогли), що використовується як сховище або основа для штурвалу.
- (Архітектура) –
У архітектурі — невисокий виступ, парапет або огорожа на даху, балконі, мосту тощо.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. рундук, р. рундука, д. рундукові, з. рундук, о. рундуком, м. рундукові, к. рундуку
Походження слова (Етимологія)
Слово «рундук» походить з тюркських мов. Воно означає різні споруди та предмети: від ґанку чи легкої торговельної будки до великої скрині з кришкою. У тюркських мовах, наприклад, у караїмській, ногайській та татарській, існують споріднені слова, що означають «ложе», «сидіння», «стілець». Вони походять від спільного кореня, який означає «місце» або «сидіння», і пов’язані з монгольським словом «ору́н» (ліжко, місце). Раніше висловлювали припущення про зв’язок з німецьким словом «Rundung» (округлення) або зі словом «ряд», але ці версії вважаються помилковими.