1. Народ романської мовної групи, основне населення Румунії.
2. Представники цього народу, громадяни Румунії.
Словник Української Мови
Буква
1. Народ романської мовної групи, основне населення Румунії.
2. Представники цього народу, громадяни Румунії.
Приклад 1:
Це таке містечко в горах, недалеко від Румуни, майже біля центру Європи. Я родом звідти.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Але дивіться, Марійо позабирали румуни чоловіків на войну-бойню – і хто його знає, скілько їх вернеться, чи вже їх кості ворони рознесли А як вернеться хто – то що далі буде Та послухайте, жінко добра, щось то значить, що румуни забралися тепер із села під німецьку команду, як колись маскалі, – ніхто не чув, не видів! Поверх двадцять років тут були, а німець за один день вимів їх, як спузи з комори.
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”
Приклад 3:
То не спільники-румуни, Що взялися знов за струни,— То бряжчать по всій путі Оd Kijowa do Krakowa Вернигорині підкови І стремена золоті. 8 То рушéння посполите Десь уже розпочалось, Під шоломами повите Серце полум’ям взялось, Пойнялося, і хоч нині Сидимо «на пожарині», Та надія шепче нам, Що минеться зла руїна, Що воскресне Україна На погибель ворогам.
— Зеров Микола, “Камена”