1. Ботанічна характеристика рослини, що має лише один головний стебло (стовбур) протягом усього життєвого циклу, без утворення значної кількості бічних пагонів біля основи; протилежність багатостеблості.
2. У переносному значенні — одноманітність, однобічність розвитку, обмеженість чого-небудь (наприклад, думки, діяльності), коли вона зводиться до єдиного напряму або принципу.