Значення
- (Ботаніка) –
Ботанічна характеристика рослини, що має лише один головний стебло (стовбур) протягом усього життєвого циклу, без утворення значної кількості бічних пагонів біля основи; протилежність багатостеблості.
- (Лінгвістика) –
У переносному значенні — одноманітність, однобічність розвитку, обмеженість чого-небудь (наприклад, думки, діяльності), коли вона зводиться до єдиного напряму або принципу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. одностеблість, р. одностеблості, д. одностеблості, з. одностеблість, о. одностеблістю, м. одностеблості, к. одностеблосте