Значення
- (Філософія) –
Властивість або стан того, що розглядається, оцінюється або розвивається лише з одного боку, в одному аспекті, без урахування інших сторін, аспектів або точок зору; неповнота, обмеженість.
- (Психологія) –
Нерівномірний розвиток, переважання однієї сторони, однієї ознаки в чомусь (наприклад, у розвитку здібностей, у характеристиці).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. однобічність, р. однобічності, д. однобічності, з. однобічність, о. однобічністю, м. однобічності, к. однобічносте