роззолочений

Прикметник, утворений від дієслова “роззолотити”. Позначає: 1. Те, що було покрито шаром золота або позолоти; оздоблений золотом.

2. (У переносному значенні) Надзвичайно розкішний, пишний, блискучий; прикрашений дорогоцінностями або багатим оздобленням.

3. (Переносно) Про щось, що сяє, виблискує яскравими, золотистими кольорами (наприклад, про осіннє листя, сонячне проміння).

Приклади:

Приклад 1:
А то на легкому дубочку, Що роззолочений ввесь в прах, Сидить, розхриставши сорочку, З турецьким чубуком в зубах? То Цінарис, цехмістр картьожний.
— Самчук Улас, “Марія”