обезвладнюючий
[obɛzʋlɑdnjujut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
-
(від дієслова “обезвладнювати”) Такий, що позбавляє сили, енергії, здатності діяти; що викликає стан повної втоми, безсилля, знесилення.
-
(переносно) Такий, що повністю підкорює, підпорядковує чи паралізує волю, бажання, ініціативу; пригнічуючий.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. обезвладнюючий, р. обезвладнюючого, д. обезвладнюючому, з. обезвладнюючого, о. обезвладнюючим, м. обезвладнюючім