розвінчаний
[rozʋint͡ʃɑnɪj] Прикметник
Буква:Р
Значення
-
Позбавлений вінця, царського чи княжого титулу; скинутий з престолу.
-
Позбавлений ореолу слави, авторитету, високого статусу; викритий у невідповідності ідеалізованому образу, показаний у справжньому, нерідко негативному, світлі.
-
(перен., розм.) Розвіяний, зруйнований (про ілюзії, мрії, надії).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розвінчаний, р. розвінчаного, д. розвінчаному, з. розвінчаного, о. розвінчаним, м. розвінчанім