розвінчаний

1. Позбавлений вінця, царського чи княжого титулу; скинутий з престолу.

2. Позбавлений ореолу слави, авторитету, високого статусу; викритий у невідповідності ідеалізованому образу, показаний у справжньому, нерідко негативному, світлі.

3. (перен., розм.) Розвіяний, зруйнований (про ілюзії, мрії, надії).

Приклади:

Приклад 1:
Я перечитував її безсонними ночами; безконечно слухав концертний її варіант, записаний із нагоди «100-ліття БуБаБу» у феноменальному супроводі Юрія Саєнка; переписував, закрапуючи папір нетверезими сльозами, врешті-решт вивчивши напам’ять; часто рецитував на поетичних вечорах, видаючи за зразок власної творчості й утікаючи, розвінчаний, від юрби розлючених шанувальників Патріарха. Вимучений муками заздрості і комплексом літературної неповноцінності, я навіть написав до «Сучасності» Відкритого Листа Юрію Андруховичу З Приводу «Індії».
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”