1. Військова розвідка, збір відомостей про противника, його сили, позиції, плани та іншу інформацію військового значення.
2. (у множині) Спеціальні органи держави, що займаються такою діяльністю; розвідувальна служба.
розвідини
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Тут Олелько знову завів їх у чагарі й наказав чекати, а сам пішов на розвідини. Вернувся на возі парокінь, яким правив старий посполитий у брилі й полотняних штанях.
— Франко Іван, “Мойсей”
Частина мови: іменник (множина) |