розтяг-стиск

[roztjɑɦ-stɪsk] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. У техніці та матеріалознавстві — вид деформації, при якому зовнішні сили діють вздовж поздовжньої осі зразка, спричиняючи його видовження (розтяг) або укорочення (стиск).

  2. У фізиці — циклічний процес або режим навантаження, що чергує фази розтягування та стискання матеріалу, конструкції або елемента.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. розтяг-стиск, р. розтягу-стиску, д. розтягові-стискові, з. розтяг-стиск, о. розтягом-стиском, м. розтягові-стискові, к. розтягу-стиску

Більше записів