Значення
-
Процес утворення тріщин у чомусь твердому (наприклад, у ґрунті, дереві, бетоні, шкірі) внаслідок втрати міцності, вологості, від дії температури або механічного навантаження.
-
Стан, коли щось тріскається, покривається мережею тріщин; результат такого процесу.
-
У техніці та матеріалознавстві — пошкодження матеріалу, деталі або конструкції у вигляді появи тріщин, що часто веде до руйнування.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розтріскування, р. розтріскування, д. розтріскуванню, з. розтріскування, о. розтріскуванням, м. розтріскуванні, к. розтріскування