розтовмачення

[roztoʋmɑt͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. Розтовмачення — процес перетворення чогось на товмач (товку, кашу, однорідну масу), подрібнення або розмелювання до стану неподільної густої субстанції.

  2. Розтовмачення — стан, коли щось розтовчено; результат дії за значенням дієслова «розтовкати» або «розтовкти».

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. розтовмачення, р. розтовмачення, д. розтовмаченню, з. розтовмачення, о. розтовмаченням, м. розтовмаченні, к. розтовмачення

Більше записів