1. (дієприкметник пасивного стану минулого часу від дієслова “розторощити”) Такий, що його розірвали, розкрили навстіж, сильно розтулили (переважно про рот, віки, двері тощо).
2. (переносне значення) Дуже здивований, вражений, остовпілий; такий, що відчуває жах або неймовірне подив.