розторощений
[roztoroʃt͡ʃɛnɪj] Прикметник
Буква:Р
Значення
-
(дієприкметник пасивного стану минулого часу від дієслова “розторощити”) Такий, що його розірвали, розкрили навстіж, сильно розтулили (переважно про рот, віки, двері тощо).
-
(переносне значення) Дуже здивований, вражений, остовпілий; такий, що відчуває жах або неймовірне подив.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розторощений, р. розторощеного, д. розторощеному, з. розторощеного, о. розторощеним, м. розторощенім