1. Топчучи, роздавити, знищити когось або щось.
2. Перен. Зневажити, принизити, повністю відкинути (ідеї, принципи, почуття тощо).
3. Розм. Швидко та неохайно з’їсти.
Словник Української Мови
Буква
1. Топчучи, роздавити, знищити когось або щось.
2. Перен. Зневажити, принизити, повністю відкинути (ідеї, принципи, почуття тощо).
3. Розм. Швидко та неохайно з’їсти.
Приклад 1:
Але й курити він не міг — сухість у роті й гидкі спазми примусили його кинути цигарку й розтоптати її чоботом. Геть спустошений, він скинув френча, застелив ним верстат і витягся всім тілом на дошках, звісивши ноги.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”