Словник Української Мови
Буква
1. Припинити спільне перебування, життя або спілкування з кимось, розлучитися, розійтися (про людей).
2. Позбутися чогось, втратити щось, залишити щось позаду (також переносно).
3. Заст. Розійтися, роз’єднатися, припинити контакт (про предмети, частини чогось).
Приклад 1:
Прийти до пам’яті й розстатися на віки-вічні, на-не-на… — «вандеєю не стань, сум’ятнице» мовчить, притужно-потайна. І ось наш дім — гніздо лелече в гойдливих вітах етажів, і спогад солов’єм щебече до зозулиних ворожінь.
— Невідомий автор, “140 Vybrane Vyd 2016 R”