1. (діал.) Розсоха, роздвоєний кінець чогось; роздвоєна гілка дерева, що утворює розвилину.
2. (діал.) Місце, де щось роздвоюється; роздоріжжя, розпуття.
3. (діал.) Розкіс, підпірка, жердина, поставлена похило для підтримки чогось.
розсока
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |