роздвоєний

1. Такий, що розділений на дві частини, розколотий надвоє; що має дві гілки, два кінці або дві виражені сторони.

2. (перен.) Такий, що перебуває у стані внутрішньої боротьби, суперечності; непослідовний, нецілісний (про думки, почуття, наміри).

3. (перен., розм.) Такий, що одночасно спрямований на два різні об’єкти або цілі; що розділяє свою увагу, інтереси між двома явищами.

Приклади вживання

Приклад 1:
Опинившись навпроти Ади, Перфецький був роздвоєний і подертий. З одного боку, він тішився невинною нагодою бути біля неї, дивитись на неї то прихованим, то відкритим поглядом, вдихати її запах, чи то пак суміш запахів, осно­ вою для якої міг бути й запах трави.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: прикментик () |