Який виражає розпач, надзвичайну тривогу або відчай; сповнений розпачу.
Який спричиняє почуття розпачу, безнадії; відчайдушний, безнадійний.
розпучливий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Друга змінилася.Почалося якесь глядання між звуками, неспокій, розпучливий неспокій! Спинялася раз по раз на басових тонах, то нижчих, то вищих, відтак окидала їх і пере – ходила шалено скорою болючою гамою до вищих звуків.
— Невідомий автор, “038 Kobilianska Olga Valse Melancolique Klasika Ukrayinskoyi Lit”
Частина мови: прикментик () |