розправитися

1. Звільнити від складок, зморшок, розгладити, розрівняти (про тканину, одяг тощо).

2. Розігнути, розпрямити щось зігнуте або складене.

3. Здійснити розправу, жорстоко покарати, вбити когось; покінчити з кимось.

4. Покінчити з чимось, завершити щось, часто швидко або рішуче (наприклад, розправитися з обідом, з роботою).

5. Розв’язатися з кимось, подолати когось у боротьбі, сутичці.

Приклади вживання

Приклад 1:
І коли б не евакуація, хтозна, як німці могли розправитися з тутешніми людьми. А Іван відтоді удень був господарем у лісі, а вночі – по довколишніх селах Буковини і Галичини.
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”

Частина мови: дієслово () |