Стан, коли щось (переважно тіло, організм) повністю розчленоване, розрізане на частини або розібране на складові; результат дії “розпотрошити”.
Переносно: стан повного розпаду, розвалу, втрати цілісності (про організацію, структуру, систему тощо).
розпотрошеність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |