Словник Української Мови
Буква
1. Офіційний документ, який видається уповноваженим органом або посадовою особою і містить обов’язкові для виконання вказівки щодо конкретних питань управління чи діяльності; наказ, веління.
2. Дія за значенням дієслова “розпоряджатися”; керівництво, управління чим-небудь, ведення якихось справ.
3. Право або можливість вільно вживати, використовувати щось на власний розсуд.
Приклад 1:
Чеком визнається папір, що містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банкові виконати платіж зазначеної в ньому суми чекоутримувачеві. У якості платника за чеком може бути зазначений тільки банк, де чекоутримувач має кошти, якими він має право розпоряджатися шляхом виставляння чеків.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Приклад 2:
У 1922 р., коли Г. Картер, переконавшись у марності своїх зусиль, віддав розпорядження припинити пошуки, його робітники натрапили поблизу гробниці Рамзеса VI на вхід у підземелля. Так було зроблено «відкриття віку.» — знайдено єдину непограбовану царську гробницю, яка своїм багатим поховальним начинням могла конкурувати з казковою печерою Алі-Бабй.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 3:
Хай Ostministerium, яке вас висилає з Потсдама, дасть нам розпорядження, і ми повернемо вам вашу білизну мокрою». Ostministerium має ще про білизну мою директиви давати!
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”