Значення
-
Віддати наказ, розпорядження, вказати, як слід вчинити; керуючи чим-небудь, вирішити, владнати щось.
-
(з додатком у родовому відмінку з прийменником “про” або з інфінітивом) Прийняти рішення, постановити щодо чого-небудь.
-
Маючи право або можливість, вільно поводитися з ким-, чим-небудь; розташувати кого-, щось за своїм бажанням.
-
(перев. у минулому часі) Використати, витратити щось (гроші, майно тощо) за власним розсудом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я розпоряджу, ти розпорядиш, він розпорядить, ми розпорядимо, ви розпорядите, вони розпорядять