розпорядити

1. Віддати наказ, розпорядження, вказати, як слід вчинити; керуючи чим-небудь, вирішити, владнати щось.

2. (з додатком у родовому відмінку з прийменником “про” або з інфінітивом) Прийняти рішення, постановити щодо чого-небудь.

3. Маючи право або можливість, вільно поводитися з ким-, чим-небудь; розташувати кого-, щось за своїм бажанням.

4. (перев. у минулому часі) Використати, витратити щось (гроші, майно тощо) за власним розсудом.

Приклади:

Відсутні