розпорядниця

1. Жінка, яка розпоряджається чим-небудь, керує чим-небудь або має право надавати розпорядження; керівниця, упорядниця.

2. (заст.) Дружина розпорядника; господиня, яка завідує домашнім господарством.

3. (у спеціальному контексті) Особа, яка відповідає за організаційне забезпечення, координацію або проведення певних заходів, процесів (наприклад, розпорядниця свята, розпорядниця бальних танців).

Приклади вживання

Приклад 1:
Нічні відвідини палацу, — сказала мені якась розпорядниця в одязі доґареси. Купка виконавців у шатах різних часів приводила до тями якось пузаня в туніці, що знепритомнів.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: іменник (однина) |