Значення
-
Особа, яка має право або повноваження розпоряджатися чим-небудь, керувати, організовувати щось; той, хто віддає розпорядження.
-
Спеціаліст, який займається оперативним плануванням та контролем виробничого процесу на підприємстві (наприклад, диспетчер-розпорядчик).
-
Управлінська посада в органах державної влади або місцевого самоврядування, пов’язана з організацією та контролем виконання робіт, розподілом ресурсів (наприклад, розпорядчик коштів).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розпорядчик, р. розпорядчика, д. розпорядчикові, з. розпорядчика, о. розпорядчиком, м. розпорядчикові, к. розпорядчику