Значення
-
У музиці: найвища, кульмінаційна точка в розвитку мелодії, зазвичай емоційно напружена та інтенсивна за звучанням.
-
У поезії та фольклорі: центральна, найважливіша частина пісні, балади або думи, де розкривається основна конфліктна ситуація або нагнітається драматизм.
-
Переносно: пік, найвища ступінь розвитку, найінтенсивніший момент якогось явища, процесу або стану (наприклад, розпів літа, розпів творчості).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розпи, р. розпів, д. розпам, з. розпи, о. розпами, м. розпах, к. розпи