розпаскуджений
[rozpɑskudʒɛnɪj] Прикметник
Буква:Р
Значення
-
Який перебуває у стані крайнього занепаду, занедбаності або морального розкладу; зіпсований, розбещений.
-
Який став неприємним, огидним, оскаженілим через втрату початкових якостей або через дію негативних факторів.
-
Розм. Сильно збентежений, розгублений, знервований.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розпаскуджений, р. розпаскудженого, д. розпаскудженому, з. розпаскудженого, о. розпаскудженим, м. розпаскудженім