розпалублення

[rozpɑlublɛnnjɑ] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. В архітектурі та будівництві — демонтаж тимчасових конструкцій (опалубки), що утримували бетонну або залізобетонну суміш під час її укладання та тверднення.

  2. У гірничій справі — процес видалення дерев’яних кріплень (палублення) у виробках шахт або спорудженнях.

  3. Переносно — звільнення від обмежень, стримувальних факторів; розкріпачення, розкутування (наприклад, розпалублення творчої енергії).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. розпалублення, р. розпалублення, д. розпалубленню, з. розпалублення, о. розпалубленням, м. розпалубленні, к. розпалублення

Більше записів