розпачувати

1. Втрачати надію, впадати у відчай, відчувати глибокий сум, безнадійність через важкі обставини, нещастя або розчарування.

2. (заст.) Сильно засмучувати когось, примушувати когось відчувати відчай; також — викликати жаль, розчулення.