Значення
-
Втрачати надію, впадати у відчай, відчувати глибокий сум, безнадійність через важкі обставини, нещастя або розчарування.
-
(заст.) Сильно засмучувати когось, примушувати когось відчувати відчай; також — викликати жаль, розчулення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я розпачую, ти розпачуєш, він розпачує, ми розпачуємо, ви розпачуєте, вони розпачують