розмитість

1. Властивість або стан того, що є розмитим; нечіткість, невиразність контурів, ліній, форм (у живопису, фотографії, оптиці тощо).

2. Переносно: невизначеність, неконкретність, відсутність чітких меж, критеріїв або структури (про поняття, ідеї, правила, відчуття тощо).

Приклади вживання

Приклад 1:
Багатозначність, розмитість – усвідомлений елемент методики навіювання. У ньому багато цілей.
— Котляревський Іван, “Енеїда”

Частина мови: іменник (однина) |