розмовник

1. Назва збірника діалогів, типових фраз та мовленнєвих конструкцій, призначеного для вивчення іноземної мови або спілкування в побутових та професійних ситуаціях; розмовний посібник, фразеологічний довідник.

2. (рідк.) Людина, яка багато й легко розмовляє, схильна до розмов; бесідник.

Приклади:

Приклад 1:
Я досить швидко зорієнтувалася і на такий випадок завжди мала в портфелі який-небудь польський детектив, які полюбляла, і після того як кілька разів мій розмовник, повернувшися, застав мене за тим, що я спокійнісінько читаю детектив та ще й гризу при цьому яблуко, ці експерименти припинились. А то й брала із собою з роботи рукопис і у проміжках редагувала текст: «Ви мене тут тримаєте, а мені треба виконувати норму».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”