опрічність

[oprit͡ʃnistʲ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. Історичний термін для позначення території Російської держави, якою в 1565–1572 роках особисто керував цар Іван IV Грозний із особливим військово-адміністративним апаратом (опричниною), створеним для боротьби з його політичними супротивниками.

  2. Переносно — відокремленість, ізольованість, стан відчуження або існування окремо від основної частини суспільства, організації тощо.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. опрічність, р. опрічності, д. опрічності, з. опрічність, о. опрічністю, м. опрічності, к. опрічносте

Більше записів