Значення
-
Властивість мовлення, що характеризується невимушеністю, відсутністю офіційності та близькістю до живої щоденної комунікації; неформальний, усний стиль мови.
-
Сукупність мовних засобів (слів, словосполучень, граматичних форм, вимовних особливостей), типово вживаних у неформальному усному спілкуванні, на відміну від мови книжкової, офіційної або письмової.
-
(У лінгвістиці) Функціональний стиль мови, призначений для безпосереднього повсякденного спілкування.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розмовність, р. розмовності, д. розмовності, з. розмовність, о. розмовністю, м. розмовності, к. розмовносте