1. Властивість мовлення, що характеризується невимушеністю, відсутністю офіційності та близькістю до живої щоденної комунікації; неформальний, усний стиль мови.
2. Сукупність мовних засобів (слів, словосполучень, граматичних форм, вимовних особливостей), типово вживаних у неформальному усному спілкуванні, на відміну від мови книжкової, офіційної або письмової.
3. (У лінгвістиці) Функціональний стиль мови, призначений для безпосереднього повсякденного спілкування.