розлючування

[rozljut͡ʃuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. Дія за значенням дієслова “розлючувати” — процес викликання сильної злості, гніву, люті в когось або доведення до стану інтенсивного обурення.

  2. Стан сильного гніву, люті, запалення, який виникає внаслідок такої дії; вкрай збуджене, обурене емоційне переживання.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. розлючування, р. розлючування, д. розлючуванню, з. розлючування, о. розлючуванням, м. розлючуванні, к. розлючування

Більше записів