1. Прислівник до слова “розлючений”, що означає стан сильного гніву, люті, ярості; у стані крайнього роздратування та обурення.
2. (Переносно) Про інтенсивну, бурхливу чи несамовитую дію природних явищ або почуттів, що нагадує лють.
розлючено
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Присоромлена трійця офіцерів розлючено покидає площу. Прекрасна венеціянка, граційно вихилившися з паланкіна, впивається вустами в уста переможцеві.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Частина мови: прислівник () |