Значення
-
Стан сильного гніву, люті; обурення, розгнівлення.
-
(у спеціальному вживанні) Приведення когось або чогось у стан люті, шаленства; роздратування (наприклад, тварини).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розлючення, р. розлючення, д. розлюченню, з. розлючення, о. розлюченням, м. розлюченні, к. розлючення