розлючення

1. Стан сильного гніву, люті; обурення, розгнівлення.

2. (у спеціальному вживанні) Приведення когось або чогось у стан люті, шаленства; роздратування (наприклад, тварини).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |