розлука

1. Стан, коли двоє близьких людей (коханці, подружжя, родичі) припиняють спільне життя або стосунки; розставання, розірвання зв’язків.

2. Примусове або добровільне розставання з кимось або чимось на певний час; відокремлення.

3. У значенні роздільної межі, відстані між чимось (застаріле або поетичне).

Приклади:

Приклад 1:
Нічка коротка — довга розлука… Що ж мені суджено — щастя чи мука? Місяць сховався за темну стіну лісу, темрява наплила на прогалину, чорна, мов оксамитна.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Він чимраз виразніше розумів, що невдовзі, за кілька днів, мусить настати розлука, і швидше за все — розлука назавше. Тим часом, виходячи з Мерчерії на площу Сан Марко під годинниковою вежею (Toppo дель Орольоджіо), ліворуч від Старих Прокурацій, Станіслав Перфецький зненацька і гостро відчув, що в жодному разі не хотів би колись розлучитися з цією жінкою, що решту життя хотів би її поруч, а померти хотів би одного з нею дня.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
Буде нам мука – вiчная розлука.
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”