Словник Української Мови
Буква
1. Розділити щось ціле на окремі частини, складові елементи або складові речовини.
2. (у хімії) Викликати розпад складних хімічних сполук на простіші речовини або елементи.
3. (у математиці) Представити вираз, число або функцію у вигляді добутку простіших співмножників або складових.
4. (переносно) Детально проаналізувати, пояснити щось складне, розглянувши окремі аспекти.
5. (заст., рідк.) Розмістити, розкласти (предмети) у певному порядку.
Приклад 1:
Між сими границями нам треба розложити такі подїї: конспірациї галицьких бояр з Олександром белзьким; Данило, довідавши ся про них, насилає на Олександра Василька, і той заберає Белз, а Олександер тїкає в Перемишль; Данило йде походом на Перемишль; Олександер тїкає на Угорщину; Судислав понуджує короля до похода; Угри зайняли Ярослав і Галич і пішли на Володимир, Мирослав уложив з ними угоду і відступив Белз і Червен Олександру; король вертає; Данило під той час воював околицї Бужська, по відходї короля іде в поміч Володимиру київському. Всї отсї подїї лїтописець оповідає душком, без найменьших хронольоґічних означень.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”