розквартирування

[rozkʋɑrtɪruʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. Розміщення військових частин, штабів або окремих військовослужбовців на постійне або тимчасове проживання у приміщеннях (квартирах, будинках тощо), що надаються цивільним населенням або місцевою владою.

  2. Процес розподілу, розселення людей по різних місцях для проживання, часто у примусовому або організованому порядку (наприклад, евакуйованих, біженців).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. розквартирування, р. розквартирування, д. розквартируванню, з. розквартирування, о. розквартируванням, м. розквартируванні, к. розквартирування

Більше записів