1. (у літературознавстві) Художня якість поетичного твору, що полягає у вільному, необмеженому розгортанні образів, асоціацій, ліричних відступів та емоційного змісту, часто з ефектом внутрішньої сили та широти.
2. (переносно) Внутрішня свобода, широта духу, творчого задуму або мислення; стан, коли почуття, ідеї або талант виявляються повною мірою, без обмежень.