Значення
-
(у літературознавстві) Художня якість поетичного твору, що полягає у вільному, необмеженому розгортанні образів, асоціацій, ліричних відступів та емоційного змісту, часто з ефектом внутрішньої сили та широти.
-
(переносно) Внутрішня свобода, широта духу, творчого задуму або мислення; стан, коли почуття, ідеї або талант виявляються повною мірою, без обмежень.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розкриленість, р. розкриленості, д. розкриленості, з. розкриленість, о. розкриленістю, м. розкриленості, к. розкриленосте