об'їзний
[ob'jiznɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
-
Призначений для об’їзду, що оминає щось (найчастіше центр населеного пункту або ділянку з перешкодою для руху).
-
Такий, що здійснює об’їзд, об’їжджає щось (про транспортний засіб або особу).
-
У складі власних назв: що стосується дороги, шляху, маршруту, призначеного для об’їзду (напр., Об’їзна дорога, Об’їзний шлях).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. об'їзний, р. об'їзного, д. об'їзному, з. об'їзного, о. об'їзним, м. об'їзнім