розкроювання

1. Процес дії за значенням дієслова “розкроювати”, тобто розрізання, розкрій матеріалу (тканини, шкіри, паперу, металу тощо) на окремі частини (деталі) за заздалегідь підготовленими шаблонами або розміткою для подальшого виготовлення виробу.

2. Технологічна операція в швейному, взуттєвому, поліграфічному, металообробному та інших виробництвах, що полягає в оптимальному розміщенні шаблонів деталей на площині матеріалу з метою економного його використання та розрізанні за контуром.

3. Результат такої дії — набір викроєних деталей, готових до складання або подальшої обробки.

Приклади вживання

Приклад 1:
Основні етапи виготовлення шаблонів такі: розмічування загото- вки, розкроювання, механічна обробка фрезеруванням, свердленням та ручною доводкою, нанесення інформації, маркірування ( таврування), контроль, фарбування. Розмічення може виконуватись такими метода- ми: за табличними даними на вертикальному розмічувальному стенді за допомогою штангенрейсмуса; за копірами або пантографами; за до- помогою кальки або світлокопій; прямим фотографуванням; фото- контрактним методом у випадках, коли конструкторський плаз прозо- рий, а поверхня заготовки покрита світлочутливим шаром; за люміно- форним методом, при якому лінії плазу заповнюються люмінофорною сумішшю, а поверхня шаблону покривається світлочутливим шаром; за допомогою копіювально-фрезерних автоматів з одночасним фрезеру- ванням контуру.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |