розкроєність

1. Властивість або стан розкроєного, тобто такого, що розкрито, розрізано на окремі частини за певною формою та розміром (переважно про тканину, шкіру, папір тощо).

2. Перен. Розчленованість, поділеність чогось цілісного на окремі, часто незв’язані між собою частини.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |