розкорчування

[rozkort͡ʃuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. Процес видалення пнів та коріння з ґрунту після вирубки дерев або чагарників, зазвичай для подальшого сільськогосподарського чи будівельного використання землі.

  2. Переносно: праця, спрямована на повне викорінення, ліквідацію явищ, що вважаються шкідливими або застарілими (наприклад, бюрократизму, пережитків).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. розкорчування, р. розкорчування, д. розкорчуванню, з. розкорчування, о. розкорчуванням, м. розкорчуванні, к. розкорчування

Більше записів