1. Такий, що має обірвані краї, кінці або частини; пошматований, подертий.
2. Який раптово припинився, перервався; незакінчений, урваний.
3. Про людину: бідний, злиденний, у зношеному, подертому одязі.
обірваний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Йому повернули пістоль і обірваний пас. Обидві тюбетейки швиденько вислизнули.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”
Приклад 2:
Сила смертей, ріжучи з виском і свистом сполохане жахом повітря, ринула на голови зґвалтованих лав; пекельний борвій змішав і зім’яв ураз людську зграю, за хвилину ще огрядну й грізну, а тепера розметану і повалену в порох, — сотні молодих жизнедужих побратимів скошено рукою кревних братів, і осквернилася рідною кров’ю омита земля, і повисли в повітрі крики на пробі, і лемент, і обірваний стогін… Збилася в купу юрба і почала давить один одного; інші зривалися з узбочі у провалля, інші кидались у воду; решта посунули було навпаки, так трупи загородили й без того вузький перехід, а новий вибух з «баб» і «панянок» розкидав їх грудою навкруги; з нестяму і жаху кидали безталанні геть зброю, кидалися осліп зі скель, ринули у плин по крижаній воді і, задубівши, зразу пускалися на дно… — Tausend Teufel! [4] — покрикнув німецький проводир.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”
Частина мови: прикментик () |