Значення
-
Розділяти, роз’єднувати щось, відколупуючи частини; поступово відокремлювати шматочки чогось твердого (наприклад, лушпиння, штукатурку, застиглий клей).
-
Розкривати, відкривати щось, знімаючи верхній шар або покришку; діставати вміст, відколупуючи (наприклад, розколуплювати горіх, раковину).
-
Перен., розм. Надокучливими розпитуваннями, впертими діями намагатися дізнатися щось приховане, таємне (наприклад, розколуплювати секрет, правду).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я розколуплюю, ти розколуплюєш, він розколуплює, ми розколуплюємо, ви розколуплюєте, вони розколуплюють