Значення
-
Стан, коли щось (суспільство, організація, група людей) розділене на частини через суперечності, протиріччя або різні погляди; відсутність єдності, внутрішній роздор.
-
Властивість бути фізично або символічно розколотим, розділеним на дві або більше частин; поділеність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розколотість, р. розколотості, д. розколотості, з. розколотість, о. розколотістю, м. розколотості, к. розколотосте