Значення
-
Стан, коли суспільство, організація, громада тощо розділені на ворожі чи суперницькі групи через суперечності в поглядах, інтересах чи віросповіданні; внутрішній розбрат, роз’єднаність.
-
Властивість бути розколотим, поділеним на частини; фігуральне вживання для позначення глибокої внутрішньої суперечності, роздвоєності (наприклад, розколеність свідомості).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розколеність, р. розколеності, д. розколеності, з. розколеність, о. розколеністю, м. розколеності, к. розколеносте