1. Стан, коли суспільство, організація, громада тощо розділені на ворожі чи суперницькі групи через суперечності в поглядах, інтересах чи віросповіданні; внутрішній розбрат, роз’єднаність.
2. Властивість бути розколотим, поділеним на частини; фігуральне вживання для позначення глибокої внутрішньої суперечності, роздвоєності (наприклад, розколеність свідомості).