розкладач

1. Той, хто займається розкладанням чого-небудь на складові частини, аналізом; аналітик.

2. Спеціальний пристрій, механізм або пристосування для розкладання, розбирання, поділу чогось на частини.

3. У біології та екології — організм (наприклад, бактерія, гриб, деякі комахи та черви), що розщеплює складні органічні речовини мертвих тіл до простих неорганічних сполук, забезпечуючи кругообіг речовин у природі; деструктор.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |