1. Втратити честь, добру репутацію; опинитися в ганебному становищі через власні вчинки або зовнішні обставини.
2. (застаріле) Втратити цноту, дівочу (жіночу) честь.
обезчеститися
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
79 — з Кирила Транквіліона: «Лучше замедлити и прославитися, нежели ускорити и обезчеститися». активно влилася в науково-культурне життя Уфи, яка стала на деякий час осередком культурної присутности підрадянської України.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: дієслово () |